24 вересня 2012

Колись небо впаде додолу,
Сонце не здатне тримати.
Серцем чую, буде це скоро.
Місця не буде і часу втікати.

Колись ріки назад повернуть.
І засохнуть рясні джерела.
Нас до нових богів навернуть.
За ними підуть міста і села.

І вогонь подарує нам небо.
Буде доля Землі - палати.
А поки наша щоденна потреба
Їсти, пити, молитись й співати.

Популярні дописи з цього блогу