23 липня 2014

Та мить, вона неначе трунок.
Нічого не згадати гіршого.
Мені ти надсилаєш поцілунок
А засинаєш вже в обіймах іншого.

Той ранок, він неначе спогад.
Про те, що все попереду чекає.
І мій невпевнений болючий здогад.
У снах загубиться і заблукає.

Популярні дописи з цього блогу