04 квітня 2008

До Часу зовсім не варто молитись,
Нізащо він не захоче спинитись.
Доба за добою, сумно і смішно.
Слова лунають дуже невтішно.

Я вітром знову захочу умитись.
Краю безмежжя не додивитись.
Це все життя, настільки не вічне.
Ріст і старіння, безсилля щорічне.

Популярні дописи з цього блогу